Аналіз ринку житлової нерухомості через призму теорії стейкхолдерів

Резюме

В якості методологічної основи дослідження обрано підхід, запропонований Алькемою В.Г. та Больботенком І.В., який адаптовано під специфіку функціонування сектору житлової нерухомості, що включає п’ять взаємопов’язаних етапів: від ідентифікації стейкхолдерів та їх групування за ознакою ступеня можливості впливу на діяльність будівельного підприємства, через аналіз параметрів «влада» (ступінь здатності впливати на суб’єкт господарювання) та «інтерес» (рівень вмотивованості такого впливу) до побудови матриці балансу інтересів та розрахунку загального рівня збалансованості інтересів. Основних стейкхолдерів ринку житлової нерухомості агреговано в три групи за сферами впливу, до яких увійшли сфера повноважень (відповідальності), сфера прямого впливу, сфера опосередкованого впливу. Представлено авторське бачення суб’єктного наповнення кожної з вище перерахованих сегментів. До ключових груп зацікавлених сторін, що мають найбільший вплив на суб’єктів ринку житлової нерухомості віднесено власників будівельного підприємства, менеджерів будівельного підприємства, фінансово-кредитні організації, замовників, місцеві органи влади. Отримані результати аналізу реалізовано в ідентифікації найбільш важливих інтересів в будівельній галузі. Визначено потребу будівельного сектору в співпраці зі стейкхолдерами опосередкованого впливу, зокрема сфери науки та освіти. Розкрито причини розширення застосування неформальних нелегальних механізмів реалізації інтересів пріоритетних груп стейкхолдерів.