Особливості інституційної структури будівельного сектору України

Резюме

Наукова публікація присвячена питанням інституційної структури будівельного сектору України, що формується через сукупність організацій: органів державної влади, приватних та державних підприємств, спеціалізованих державних установ у сфері будівництва, що й обумовлює потребу в приділенні достатньої уваги дослідженню особливостей інституційної системи будівельної галузі, визначення перспектив її розвитку та сприянню створенню ефективних, адаптованих до сьогодення організаційних структур як на рівні держави, так і на рівні регіонів. Метою даної наукової публікації є розгляд суті понять «інститут» та «інституційна система», дослідження характерних особливостей інституційної структури будівельного сектору України. Встановлено, що поняття «інститут» має різне трактування в науковій літературі, кожен інститут має зовнішній механізм примусу, що створюється людьми для виконання поставлених завдань в рамках інституту і доведено, що більш доцільним та охоплюючим є розуміння його як високоорганізованої системи, яка об’єднує в собі діяльність людей для досягнення суспільної мети під впливом сукупності правил, норм поведінки, механізмів, креативності тощо. Систематизовані основні чинники формування інституційної системи будівельного сектору економіки нашої країни з поділом на два типи: формальні та неформальні. При розгляді інституційної системи будівельного сектору виділили окремі рівні ієрархії (макрорівень, мезорівень, метарівень, мікрорівень), що також впливає на формування горизонтальних та вертикальних взаємозв’язків. Встановлено, що макроекономічний механізм діє як спосіб функціонування будівельної галузі в цілому та окремих її підприємств та здійснює управління механізмами ціноутворення, фінансування та кредитування, оподаткування, інвестиційної діяльності, розвитку підприємницьких структур, регулювання відносин ринкових суб’єктів з придбання будівельних ресурсів та реалізації будівельної продукції. Розглянуто роль будівельного сектору у забезпеченні сталого розвитку та визначено важливість впровадження інноваційних рішень та потребу активізації та вдосконалення держаної підтримки.